Височанківський старостинський округ

Адреса	с. Височана, вул. Височана, 60
Поштовий індекс	77166
Електронна адреса	vysochankiv_starost_okrug@ukr.net
До складу Височанківського старостинського округу входять
с. Височанка (центр старостинського округу).	369 осіб	229 дворів

Церква села Височанка

Історична довідка про село Височанка

Височанківський старостинський округ з центром у селі Височанка утворений у межах Галицької міської територіальної громади згідно з рішенням першої сесії восьмого скликання (третє пленарне засідання) від 11 грудня 2020 року.

У складі округу є один населений пункт — село Височанка.

З 2021 року рішенням сесії восьмого скликання міська рада затвердила на посаду старости: Шуляра Михайла Степановича, який очолює Височанківський старостинський округ.

Географія та демографія населення

Площа села Височанка становить 3,6 км², населення налічує близько 369 осіб у 229 домогосподарствах. На території села протікає річка Луквиця і зелені насадження та луки створюють затишні місця для прогулянок.

Походження назви

Перша письмова згадка про село датована 1620 р., коли осадник Гнат Височан заснував село Слобода Височанська. Однак через конфлікт із Галицьким старостою село проіснувало не довго, а сам Гнат переселився до Бондарова, де очолив озброєний загін селян у боротьбі з татарськими набігами.

З 1658 р.є звістки про село Височанка. Син Гната Семена сформував 15-тисячну армію в 1648 р. і очистив Прикарпаття від польських військ та фортець, підтримавши національно-визвольну боротьбу гетьмана Б.Хмельницького з Польщею, але з відступом козацьких військ змушений був відійти разом з ними. За іншими даними село було засновано під назвою Слобода при Вікторові, "з 1635 р. носить назву Височанка, на честь Семена Височана, який заснував село в 1614 році на землях села Вікторів".

Після захоплення Галичини 1772 року Австрійською монархією, згідно нового адміністративного поділу (1782—1786 рр.), територія Височанки відійшла до Станіславського округу Королівства Галичини та Володимирії з центром у місті Львові.

На зламі XIX століття селом володіли представники польських незаможних родів. На початку XX століття село належало Ігнатію Закревському (585 га.). Основні економічні об'єкти Височанки — водяний млин і крамниця тютюнових виробів також належали Закревському. Другий млин перебував у руках С. Берго.

За Польщі у Височанці діяли господарсько-споживча спілка «Воля» (1924 р.), гурток товариства «Сільський господар» (1924 р.), осередок товариства «Сокіл» (1926 р., голова Михайло Жиляк). Польська «Стража добровільна пожарнича» існувала з 1928 року. В 1921 році у складі села було 594 гектари землі, а в 1931 — 738 гектари.

З 8 вересня 1934 року село Височанка належало до гміни Боднарів. Загальна площа села становила 10,69 кілометрів квадратних, земельних ужитків було 4,46 кілометрів квадратних, орної землі — 2,54 кілометрів квадратних.

Адміністративні зміни у незалежній Україні

Сільська рада у Височанці була відкрита у 1992 році. У новому приміщенні цього ж будинку, деякий час працював комплексно-приймальний пункт (завідуюча Шкляр М.П.), бібліотека (завідуюча Лісовська І.Я.), ФАП (фельдшер Феничук Б.І.).

До комплексно-приймального пункту привозили взуття, одяг, меблі, тут можна було пошити одяг, взяти на прокат посуд. На жаль, у 1998 році цей пункт закрили.

У Височанці є свій фермер - Парцей Михайло Михайлович. У його власності знаходиться 13 га орної землі. Цю землю фермер засіває зерном.

В селі є один магазин-кафе, який був придбанний у власність у 2001 році Самойлюк Г.М., жителькою села Вікторів.

Мазаги-кафе придбаний у 2001 році

Релігійне та культурне життя

Центральною духовною пам’яткою села Височанка сьогодні є дерев’яна церква Святих Апостолів Петра і Павла, яка відіграє важливу роль у житті громади.

Специфіка географіного рзташуваннясела у продовж кількох століть не дозволяла побудувати свою культву споруду. Височанку ніби стискали з однієї сторони дві церкви села Вікторів, з іншої – села Майдан.

З 1765 р. Височанку польською конституцією було одноосібно включено до Галицького староства і фактично зроблено присілком села Вікторів. Цей факт сприяв становленню села як окремої адміністративної одиниці, а також не сприяв побудові власної церкви. Релігійну громаду прилучили до церкви св.Михайла села Майдан. На той час чисельність населення Височанки перевищувала чисельніть населення села Майдан.

З 1922-1936 рр. очолював парохію о. Степан Яськевич. До парохії належали Майдан, чисельністю населення – 500, прилегла Гута Стара – 344, Гута Нова-200, Височанка-656, прилегла Суха Ліщина – парцеляція літникова – 30. Разом: 1730 осіб. При церкві діяло братство діяльної помочі ближнього.

Лише у 1931 році, коли село стало адміністративно незалежним, сільська громада дістала дозвіл на будівництво греко-католицької церкви. Її фундатором був Ігнатій Закшевський. Допомагала і громада села. Гроші, зібрані в коляду, йшли на будівництво храму. Дерево для церкви закупляли в селі Завій Калуського району та в інших лісництвах. Будували мешканці села, організовуючи толоки, керували роботою місцеві майстри Петро Петришин та Петро Костюк. Коли роботи по дереву були завершені, майстри з Пасічної покрили церкву бляхою. Іконостас та царські ворота були привезені з села Підгірки Калуського району.

Завершення будівництва і освячення збіглося з днем святого Петра. Храм освятили у 1932 році ще до приходу більшовиків. Та завчасною радість була височанців.

У 1961-1963 рр. під час воєвничої компанії по знищенню культових споруд церкву віддали під колгоспний склад.

Церковне майно вивезли до церкви Св.Михайла у село Майдан. Протягом майже чверті століття у церкві зберігалось льоно-волокно та інша сільськогосподарська продукція, випари якої завдавали дерев'яній споруді сильного руйнівного впливу. Наприкінці 80-х років храм стояв у жалюгідному стані: всюди прогнила підлога і дах, струхлявіли стіни. Релігійна громада, яку очолив Михайло Васильович Пицко, не дала загинути храмові.

З 1988 року сільські майстри своїми силами розпочали відбудову споруди. Реставраційні роботи велися впродовж трьох років. Велику допомогу будівельникам надали мешканці села та сільська рада, яка знаходилась у селі Вікторів.

14 травня 1989 року в неділю Мироносець двері храму знову були відчинені для парафіян. Церква діяла як православна до березня 1990року, а пізніше і до цих пір, як греко-католицька.

У 1991 році побудовано двояросну дзвінницю.Дзвін купили в Бориславі за 3,5 тис. крб.

Храм очолював молодий парох села Дзвиняча о. Василь Карабінович, який відіграв важливу рольу духовному житті села. Отець Василь був істориком за фахом. Проводив уроки релігії у Височанській школі, брав активну участь у багатьох заходах села.

З 1993 року Височанську парохію очоливо. Михайло Залеський. Це була надзвичайно поважна у селі людина. Напрочуд розумний, культурний, вихований священник, який своїм власним прикладом, своєю взірцевою поведінкою навертав багатьох людей до віри, до храму Божого.

На жаль, через завантаженість у служінні ( парафія села Майдан, служби у капличці села Ценжів, очолював Лисецький деканат ) отець Михайло Залеський полишив Височанську парафію.

Завдяки о. Михайлу Залеському та голові церкви Тарасу Хлібкевичу було виділено кошти для малювання в сумі 3 тис. доларів. Ціна іконостасу з кивотом – 2,5 тис. доларів.

Реставрацію хорів зробили Горальчук Й.М. та Керкуш Я.І. ( столярні роботи ). Вишукувані вишивки для храму подарували майстрині Костюк Г., Горальчук М., Шуляр М., Зелінська К., Пицо С.

З 1996 – 1998 роках парафію очолював о. Василь Сорочинський.

З 1998 року служіння відправляв о. Володимир Смігуровський.

Нова дзвінниця з приміщенням для отця була побудована у 2014 році.

З 2016-2022 роках парафію очолював о. Василь Андрусяк.

У грудні 2020 року у селі Височанка було виконано роботи з влаштування асфальтного покриття на центральній дорозі. Реалізація зазначених робіт сприяла покращенню транспортного сполучення, підвищенню безпеки дорожнього руху та створенню більш комфортних умов для мешканців села.

Упродовж 2022 -2024 років парафію очолював о. Василь Сорочинський.

Починаючи з 2024 року, парафію очолює о. Василь Михнюк, який є віце-ректором Івано-Франківської духовної семінарії УГКЦ ім. свщмч. Йосафата.

У травні 2026 року у селі Височанка відбулося відкриття та освячення пам’ятної стели на честь загиблого Героя, ГБУРА Мирослава Мирославовича, жителя села Височанка, який віддав своє життя за незалежність і цілісність України.

Церква в селі Височанка з іншого ракурсу