Комарівський старостинський округ

Комарівський старостинський округ

Комарівський старостинський округ утворений згідно з рішенням Галицької міської ради 17 грудня 2020 року в межах Галицької міської територіальної громади.

В складі округу є два населені пункти – село Комарів та с. Сокіл.

Коротка Історична довідка про село

Назва населеного пункту, за переказами старожилів, походить від слова «комори» (склади збіжжя, що нібито розміщувалися тут ще в часи Галицького князівства).

Археологічні дослідження свідчать, що перші поселенці на теренах сучасного Комарова з’явилися в 4-3 тис. до н.е. Залишені ними предмети побуту та знаряддя праці належать до трипільської культури. Населений пункт дав назву комарівській археологічній культурі бронзового віку ( 14-12 ст. до н.е.). Її відкрив  у 1934-1936 рр. польський археолог Т. Сулімірський в урочищах поблизу села.

Сучасне село Комарів виникло, найімовірніше, із первісних поселень, які знаходилися на нивах під назвами Лунів і Двориська. На це вказують виявлені тут знахідки, зокрема залізний меч, бронзові голки, сокира й ніж, що виготовля- лися вже в І тис. н. е.

Перша письмова згадка про село відноситься до 1378 року. Найважливіше повідомлення про середньовічний Комарів міститься в «Актах земських і гродських» за 1420 рік. Тоді відбулося розмежування земельних угідь Крилоса й Комарова. Тут же подано й ім’я власника населеного пункту, присутнього при поділі, - Костко Головенчич (очевидно нащадок давнього боярського роду). Грамоту із зазначеними межами местностей підтвердив у 1549 році король Зигмунд Август. Із 2-ої половини 14 століття село перебувало у приватному володінні польської шляхти.

Церква Вознесіння Господнього зведена в 1806 році. Спочатку це була невеличка споруда, згодом її тричі перебудували. Бабинець добудував поміщик Томаш Городиський і з родиною там молився під час Богослужінь. При храмі діяли чоловіче й жіноче Братства та Братство тверезості.

З 1845 до 1859 рр. у селі парохував Антін Любич-Могильницький (03.03. 1811, с.Підгірки Калуського повіту – 18.08.1873, с.Яблунька, тепер Богородчанського району) – священик-просвітитель, поет, якого І. Я. Франко зачислив до «перших будителів духа в Галичині». Антін Могильницький походив із давнього боярського роду, що згодом отримав шляхетський титул. Після закінчення Львівської духовної семінарії (1837-1840) працював священиком і одночасно вчителював у різних селах Галичини. У Комарові з’явилися на світ такі відомі його твори, як поема «Скит Манявський», балада «Русин-вояк», поезії «Судьба поета», «Где ся наші пісні діли» та ін.

У 1861 році Антін Могильницький був обраний послом до галицького сейму. У різний час парохами в Комарові біли отці: Ставничний, Левицький, Жеребецький, Легін та ін.

Парохіальна школа в селі існувала вже в 1832 році. Вчителювали у ній Василь Гургула. У 1864 р. її відвідувало 38 дітей. У 1875 році школа була перетворена в 1-класну народну. У 1882-83 рр. створена чотирикласна світська школа, до якої залучалися діти віком від 7 до 14 років. Поляки мали свою 1-класну початкову школу.

У кінці ХІХ століття на річці Млинівці, що протікала зі східного боку села , було споруджено млин (власність дідичів Городиських) який у перебудованому вигляді (1938) служить громаді дотепер.

У 1913 р. в с.Комарів працювали дріжджовий завод та гуральня панів Городиських. Із господарсько-економічних товариств існували каса Стефчика (засн. в 1904 р.), каса Райфайзена (засн. в 1905 р. з ініціативи місцевого пароха) та позичкова каса «Власна поміч» (засн. в 1910 р.). Після І Світової війни «Власна поміч» відновила свою діяльність у 1923 р. Зі 100 її членів більшість входили до складу або ж були симпатиками УНДО (гол. Роман Микитюк). У 20-х рр. у селі відкрився кооператив із двома відділами: продовольчою крамницею й молочарнею. Продовольчі товари продавалися у крамниці Лук’яна Поповича.

На рубежі ХІХ-ХХ ст. Комарів вважався одним із найсвідоміших та найкраще зорганізованих сіл повіту. В 1901 р. тут засновано читальню «Просвіти». У 1916  р. вона налічувала 42 члени, мала 122 книжки в бібліотеці, при ній діяла крамниця. Очолював просвітян Микола Данилюк. У післявоєнний період читальня відновила свою діяльність за ініціативою Я.Дубельовського 30 грудня 1924 р. На чолі її проводу стояв Іван Мельничук; у 30-х рр. – Йосип Кузюк (1895-1983), згодом – Дмитро Івасишин (1896-1968), заступником голови був Дмитро Глов’як, бібліотекарем – Йосип Левицький. Читальня мала власний будинок, зведений на подвір’ї Танасія Козака, де також розміщувалися й кооперативна спілка «Злука» та позичкова каса «Власна поміч».  При читальні функціонували аматорський драмгурток (кер. Антон Нарожняк та Іван Блинчук згодом – Лев Козак, Лук’ян Попович), що налічував 25 членів, та хор (керівник Корнель Левицький), які відігравали важливу роль у культурному житті села.

З 1941 до 1993 рр. хором керував талановитий  диригент-самоук  Ілля Рабарський (1913-1993).

У 1931 році було засновано гурток «Рідної школи» ім. Івана Франка ( гол. Дмитро Кузюк), а в 1932 р. – молодіжне товариство «Сокіл» (гол. Семен Кузь).

На початку 20-х років в урочищі Середній Горб та Зруб оселилися колоністи- мазури. Після  ІІ Світової війни вони повернулися на свою батьківщину.

У перші повоєнні роки економічне становище села було дуже важким. Місцеві жителі, однак, і в цей скрутний час не втратили почуття патріотизму й національної свідомості. У 1921 р. комарівці бойкотували перепис населення , організований польською владою. Під час шкільного плебісциту за викладання українською мовою (1925) 68 комарівських родин заявили, що бажають, аби їхні діти (всього 88) навчалися у школі рідною мовою.

Перед ІІ Світовою війною великі земельні володіння в селі належали Томашу Городиському, який добре ставився до місцевих жителів, дбав про розвиток освіти й культури. У 1939 р. більшовики заарештували пана, але комарівці стали на його захист, внаслідок чого він був звільнений. Згодом Т.Городиський виїхав із родиною до Львова, де й помер. Його сини опинилися на Заході. Зі встановленням радянської влади закрили всі українські товариства. Першою жертвою енкаведистського терору став учитель, син священика Корнель Левицький (1919 - ? ) – активний громадський діяч, член ОУН. Був заарештова-  ний відразу в 1939р. Подальша доля його невідома.

У 1940 р. насильно було створено колгосп, головою якого призначили Йосипа Кузюка (1895-1982). Знищений у роки війни, він відновив свою роботу в 1949 році під назвою «Зоря комунізму». Головою сільради в 1949 р. був обраний Михайло Баляс (1902-1950). Від природи був розумним і здібним. Маючи чотирикласну освіту, М.Баляс за Польщі працював землевпорядником. Перебуваючи на посаді голови сільради, дбав про розвиток освіти і культури.

Із 2 липня 1941 до 25 липня 1944 р. тривала фашистська окупація села. За цей час гітлерівці вивезли на роботу до Німеччини 44 особи, спалили 7 дворів, розстріляли в 1942 році місцевого жителя Йосипа Мельничука. Голод 1941-1942рр., спричинений сильною повінню, що знищила весь урожай, забрав життя двох комарівських жінок.

Для захисту від гітлерівських окупантів жителі села організували групу національної самооборони, бійці якої в 1942 році, влаштувавши засідку, розгро- мили фашистський загін із 20 осіб, що їхав возами з Медині.

Багато жертв поклали комарівці на вівтар національного визволення. Органі- заторами і керівниками боротьби були Василь Ворона («Ігор») і Семен Кузь («Залізняк»). У Комарові, як і в багатьох селах Галичини, майже не зосталося родин, непричетних до визвольних змагань. У 1997 року встановлено пам’ятний знак воякам із боївки «Залізняка» на роздоріжжі у центрі села.

У вересні 2025 року у селі Комарів відбулося відкриття та освячення пам’ятних стел на честь загиблих Героїв, які віддали своє життя за незалежність і цілісність України:

• Бойчука Івана Івановича
• Івасіва Василя Михайловича
• Мельничука Йосифа Михайловича.

Географічне розташування села

Село Комарів розташоване на лівому березі річки Лукви, за 10 км від районного центру  та залізничної станції Галич, або, як кажуть старожили села, «в півтора милі від Дністра і Галича, а в трьох милях від Станіслава» . Назви частин села : Гуркало, Долішній та Горішній Кінці, Ставок. Через населений пункт проходять автошлях Галич – Калуш, Івано-Франківськ та Сілець – Мединя.

Кількісна характеристика населення

У Комарові є 450 будинків. За даними перепису населення 2001р. в с. Комарів проживає 1580 житель.

ІНФРАСТРУКТУРА СЕЛА

1. Заклади освіти:

На початку 50-х років у селі відкрито семирічку, першим директором якої була Козак Сузанна Михайлівна. З 1953 року в Комарові почала діяти середня школа, перший випуск якої відбувся у 1956 році. Станом на даний час у Комарові діє Комарівський ліцей імені Антіна Могильницького , у якому навчаються 180 дітей.
Ліцей знаходиться за адресою: с.Комарів, вул.Ворони, 217 В.
Директор ліцею – Блинчук Василь Васильович

2. Дитячий садок

У 1953 р. відкрито дитячі ясли. На початку 90-х р. було створено дитячий садок. Певний період даний заклад не функціонував, а відновив свою роботу 19 грудня 2007 року.  Завідуюча ДНЗ ,,Сонечко” — Данилюк Марія Миколаївна. ДНЗ ,,Сонечко” знаходиться в с.Комарів по вул.Баляса 309 А.

3. Заклади охорони здоров’я

23 серпня 2013 року відбулося відкриття Комарівської лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини після капітального ремонту. Амбулаторія обслуговує 4 села: Комарів, Сокіл, Бринь, Сапогів, кількість населення яких становить 2854 людини. Для забезпечення обслуговування територіального населення заклад має спеціальний санітарний автомобіль.
Адреса АЗПСМ у с.Комарів: вул. Левицького, 272 А.
Завідувачка – Мельничук Ольга Василівна.

4. Заклади культури, народний дім, бібліотека, пам’ятники, меморіали тощо.

У Комарові приміщення Клубу знаходиться у пристосованому приміщенні адмінбудинку старостату.
Керівник – Николин Петро Йосипович.

У Клубі діють художні колективи (танцювальний, вокальний, художнього читання).

Окрім цього з 60-х років в селі діє Комарівська сільська бібліотека.
Завідувач – Николин Ганна Йосифівна.

5. Пам’ятники, меморіали у Комарові:

• могила  «Борцям за волю України»
• пам’ятний знак воякам із боївки «Залізняка»
• каплиця «Зіслання Святого Духа»
• каплиця  Св. Архангела Гавриїла - каплицю «Пресвятої Діви»;
• пам’ятні стели встановлені на честь загиблих Героїв, які віддали своє життя за незалежність і цілісність України.

6. Культові споруди;

1804 р. в Комарові зведена дерев’яна церква «Вознесіння Господнього».

1995 – 2000  проводилось будівництво нового храму « Вознесіння Господнього».
Адреса: вул. Ворони, буд..
Настоятель: о. Михайло Нейлюк.

Храмові свята в с. Комарів відзначаються на день Вознесіння Господнього та 9 грудня в день Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці.

7. Спорт

На початку 1970-х р. створена футбольна команда «Радгосп «Галицький» ». У 2006 р. футбольна команда «Факел», яка діє і на даний час, виборола друге місце в першості району, а в 2011році стала переможцем першості Галицького району.

8. Торгівельна мережа

У Комарові в 1900-1901 роках були засновані та діяли товариство ,,Просвіта” та молодіжне товариство ,,Січ”. Станом на даний час в Комарові працює дев’ять крамниць, дві піцерії .

Інша інформація

Із села Комарів походять:

• Бучко Мирослав Богданович – начальник Прикарпатської філії Національної академії внутрішніх справ України ( з 1998 року ). Депутат Івано-Франківської обласної ради 3-го демократичного скликання (1998–2002 рр.);
• Івасишин Григорій Михайлович -  український підприємець, аграрій та громадський діяч в Івано-Франківській області. Депутат Івано-Франківської обласної ради 3-го демократичного скликання (1998–2002 рр.), голова Галицької районної державної адміністрації 2002 - 2005 рр., 2009 -  2013 рр.
• Гросєвич Володимир Іванович – поет, педагог;
• Мельничук Володимир Йосифович – викладач Івано-Франківського коледжу фізичного виховання. Суддя міжнародної категорії з настільного тенісу.
• Перегінець Володимир Олексійович - Заступник директора тресту "Нафтогазпром", Почесний член Академії Наук національного Прогресу.
• Соломія Ткачівська — українська танцівниця, триразова чемпіонка світу з сучасного танцю (Contemporary Dance).
• Ігор Дмитрович Ткачівський  - відомий сучасним українським скульптором, чия творчість охоплює станкову та монументальну пластику. Він працює з широким спектром матеріалів: деревом, бронзою, каменем, металом, а також льодом і снігом. Міжнародне визнання: Твори митця встановлені в публічних просторах Франції, Італії, Німеччини, Швейцарії, Туреччини, Кіпру та Аргентини. Він створив дві композиції для Парку скульптур на Кіпрі («Ангел» та інші).
• Габлей Наталія Григорівна — українська науковиця, фахівчиня у галузі права, кандидат юридичних наук та доцент, голова вченої ради  Івано-Франківського юридичного інституту (філія НУ «Одеська юридична академія»).