Самочко Михайло Миколайович

Михайло Миколайович Самочко народився 26 жовтня 1989 року в селі Бринь Івано-Франківської області.

Дитинство та юність провів у рідному селі, де навчався в Бринській загальноосвітній школі І–ІІ ступенів. Ще зі шкільних років проявляв активність, наполегливість і цілеспрямованість. Захоплювався спортом, брав участь у змаганнях та досягав високих результатів. У 2005 році на відкритому кубку Асоціації воїнських мистецтв «Золотий Дракон» виборов ІІІ місце з тхеквондо ВТФ, продемонструвавши силу духу й витривалість.

Михайло був обдарованою особистістю. Мав чудовий музичний слух і голос, тому паралельно зі шкільним навчанням розвивав свої здібності в Івано-Франківській дитячій музичній школі № 3 ім. А. Кос-Анатольського, де оволодів грою на акордеоні. Музика стала для нього ще одним способом самовираження та гармонії.

Після закінчення школи продовжив освіту в Івано-Франківському коледжі Львівського національного аграрного університету, а згодом — у Львівському національному аграрному університеті, наполегливо здобуваючи фах та будуючи плани на майбутнє.

3 квітня 2008 року Михайло був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України та зарахований до військової частини 3023 ВВ МВС України в місті Донецьк. Під час служби зарекомендував себе дисциплінованим, відповідальним і сумлінним військовослужбовцем. За зразкове виконання службових обов’язків був нагороджений грамотою та отримав звання старшого солдата автомобільного взводу роти батальйону матеріально-технічного забезпечення.

Михайло створив сім’ю, разом із дружиною виховував сина Олександра. Для нього родина була найбільшою цінністю, джерелом сили й натхнення. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Михайло 21 березня 2022 року став на захист Батьківщини. Вірний військовій присязі та своєму народові, він мужньо боронив українську землю.

Михайло був добрим, надійним і відповідальним. Йому були притаманні загострене відчуття справедливості, високі моральні якості та глибокий патріотизм. За проявлену мужність і професіоналізм йому присвоєно звання молодшого сержанта. Він став висококваліфікованим оператором ПЗРК «Стінгер», охоче ділився бойовим досвідом із побратимами. Був призначений командиром транспортного відділення 3-ї зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи військової частини А0693.

Брав участь у бойових діях у найгарячіших точках України — в районах Бахмута, Слов’янська, Краматорська, Курахового, Білогорівки. Проявив себе як безстрашний, мужній і справедливий командир, який щиро піклувався про своїх підлеглих. Неодноразово під час виконання бойових завдань отримував травми та поранення, проходив лікування й знову повертався до строю, не полишаючи своїх побратимів.

Після демобілізації працював далекобійником, однак увесь вільний час присвячував родині, залишаючись люблячим чоловіком і турботливим батьком.

Неодноразові контузії та отримані під час бойових дій травми постійно давалися взнаки, поступово підточуючи здоров’я й сили. Вони нагадували про себе болем, безсонними ночами та важкими спогадами, які вже неможливо було стерти.

16 серпня 2023 року Михайло Самочко трагічно загинув.Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях рідних, близьких, друзів і побратимів. Його життя стало прикладом мужності, відданості та щирої любові до України