Грицан Петро Васильович
Петро Васильович ГРИЦАН народився 23 серпня 1983 року в селі Кадрина Раквереського району в Естонії.
У п’ятирічному віці разом із родиною переїхав в Україну — до села Бринь, де минули його дитячі та юнацькі роки. Зростав сміливим, добрим і допитливим хлопцем, завжди готовим прийти на допомогу іншим.
Навчався Петро у Бринській загальноосвітній школі. У шкільні роки зарекомендував себе як здібний, акуратний і відповідальний учень. Брав активну участь у громадському житті школи, охоче долучався до різноманітних заходів. Особливо любив малювання, проявляв творчі здібності та мав тонке відчуття прекрасного.
У 2003 році був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України, де проходив службу зв’язківцем. Військовий обов’язок виконував сумлінно та відповідально.
Після завершення служби, з 2005 року, працював у будівельній сфері. Був працьовитим, надійним і відповідальним працівником, користувався повагою серед колег.
У 2006 році Петро одружився. Разом із дружиною виховали донечку Емму.
Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Петро Васильович не зміг залишитися осторонь. У квітні 2024 року він став на захист Батьківщини. Був зарахований до військової частини А3211 на посаду кулеметника, де чесно та відповідально виконував свій військовий обов’язок, демонструючи мужність, витримку й відданість Україні.
У червні 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Невське Луганської області солдат Петро Грицан, номер обслуги окремого кулеметного взводу військової частини А4046, отримав важкі поранення. Він до останнього залишався вірним військовій присязі, захищаючи державу та український народ.
Наслідки отриманих контузій і поранень давалися взнаки, підточуючи здоров’я та сили Петра. Попри біль і виснаження, він мужньо тримався, не скаржився. 27 грудня 2024 року перестало битися серце Захисника. Його життєвий шлях — це історія сміливості, самопожертви та любові до Батьківщини.
Світла пам’ять про Петра Васильовича Грицана — мужнього воїна, люблячого батька та гідного сина України — назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав, любив і шанував.
