Івасів Василь Михайлович
Івасів Василь Михайлович
( 18.07.1993 - 23.04.2023 )
Івасів Василь Михайлович народився 18 липня 1993 року в с.Комарів Галицького району. Після навчання в Комарівській ЗОШ І-ІІІ ст. вступив у Прикарпатський університет імені Василя Стефаника.
У 2014 році закінчив навчання за напрямом «Комп’ютерна інженерія» та здобув кваліфікацію бакалавра комп’ютерної інженерії.
25 червня 2015 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у військовій частині у м.Василькові Київської області. За добру службу відзначений грамотами.
У цивільному житті юнак намагався «знайти себе». Деякий час був в Чехії, але повернувся в Україну тому, що «вдома найкраще». Він працював над тим, щоб розвивати та вдосконалювати себе, продовжив навчання.
У 2019 році закінчив Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника і здобув кваліфікацію «магістр комп’ютерної інженерії», «Інженер-дослідник з комп’ютеризованих систем та автоматики».
Працював на ВО «Карпати» техніком із системного адміністрування у відділі інформаційних технологій і комп’ютерного забезпечення. Серед співробітників користувався авторитетом та повагою.
Вивчав іноземні мови, знав англійську мову на розмовному рівні. Закінчив багато різних курсів з іноземних мов, програмування, курси водіїв. Активно займався спортом.
З початком повномасштабного вторгнення росії Василь був призваний на військову службу за призовом в зв’язку з мобілізацією. Близько року служив стрільцем відділення роти охорони взводу охорони роти, 4 батальйону охорони військової частини А1349. Проявив себе добрим товаришем, надійним другом і відчайдушним воїном.
Зустрівши свою кохану Василину, Василь планував створити власну сім’ю. У травні планував прийти у відпустку, якої за весь час служби не мав, і одружитись, але цьому не судилося статись.
У лютому 2023 року був переведений у 35 окрему бригаду морської піхоти, потім у 137 ОШБ. Коли дзвонив додому, завжди говорив що в нього все добре і до останнього моменту не признавався, що він на передовій, щоб рідні не переживали, він сказав: «не переживайте все буде добре. В травні я приїду додому, одружусь і завжди буду вдома. А тепер треба там допомогти хлопцям».
23 квітня 2023 року Василь Івасів під час виконання бойового завдання в населеному пункті Новобахмутівка Донецької області в результаті ворожого обстрілу отримав поранення, несумісне з життям…
У травні він повернувся додому, але не так як хотів, а «на щиті».
Василь Івасів нагороджений відзнакою Президента України «ЗА ОБОРОНУ УКРАЇНИ» (посмертно), орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), медаллю Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Івано-Франківської обласної ради «За заслуги перед Прикарпаттям» (посмертно) та пам’ятною медаллю ГО «Воїни добра» «Вічна пам’ять Героям Прикарпаття» як захисник, який віддав своє життя за державний суверенітет та територіальну цілісність України.
Герою, на дворі така ніжна весна,
А ти у Раю, тебе з нами нема…
Відгримів вже останній твій бій.
А мама благає: «Васильку, постій!»
Пробачте, матусю, мені уже час,
Сестричко, не плач, так судилося, рідна,
Татусю і брате, хоч важким є цей шлях,
Тримайтеся гордо, за мене, за сина.
Не чекайте мене, я не повернусь.
Загляну у сні, обійму, як востаннє
Нічною зорею з небес посміхнусь,
Прийду із росою до Вас на світанні.
Летів Журавлем до небес, назавжди…
Хотіли спинити та сили замало…
А моє серце рветься на шматки.
Чому? Чому пішов так рано…
