Михайловський Андрій Павлович

Михайловський Андрій Павлович

( 21.12.1979 - 20.03.2022)

Андрій Павлович Михайловський народився 21 грудня 1979 року в м. Галич Івано-Франківської області. З дитинства хворів астмою, тому сім’ї довелось переїхати в Крим, де син і навчався. Після його одужання повернулися до рідного міста.

Андрій був слухняним, доброзичливим, ввічливим, завжди допомагав матері та бабусі. На період канікул знаходив собі якусь роботу.

У 1997 році юнак був призваний на військову службу.

Свою трудову діяльність розпочав в будівельній компанії приватного підприємця. Працював будівельником, мав фах муляра. На роботі Андрія поважали і цінували як висококваліфікованого працівника, добросовісну й чесну людину.

У 2002 році одружився і в наступному році народився син Юрій. На жаль, сімейне життя не склалося, тому Андрієві довелось виховувати дитину самотужки. Він був зразковим батьком, його син зростав, відчуваючи любов і підтримку. Останні роки проживав в с.Задністрянськ (Бурштинська громада).

З перших днів війни Андрій, не чекаючи вручення повістки, пішов добровольцем на фронт. Його позиція була переконлива: «Я не можу сидіти вдома, коли ворог наступає...». Воював у складі 14-тої  окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Його останні слова: «Любіть один одного, допомагайте один одному, любіть Україну».

Загинув Андрій 20 березня 2022 року в селі Новопетрівка Снігурівського району Миколаївської області. Похований в м.Галич.

Андрій Михайловський нагороджений відзнакою Президента України орден «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Івано-Франківської обласної ради «За бойову звитягу», медаллю Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Івано-Франківської обласної ради «За заслуги перед Прикарпаттям» (посмертно), медаллю Івано-Франківської обласної ради «Лицар бойового чину» (посмертно), як захисник, який віддав своє життя за державний суверенітет та територіальну цілісність України.