Гіменолепідоз
Гіменолепідозом називають поширене паразитарне захворювання, що викликається карликовим ціп'яком (Hymenolepis nana). Черв'як паразитує в тонкому кишечнику людини, викликаючи розлади травлення і неврологічні порушення. Заражаються цими шкідниками люди будь-якого віку, переважно міське населення. Більше інвазії (зараження) стрічковими черв’яками схильні діти до 14 років. Кількість хворих в такому віці в 3,5 рази перевищує кількість дорослих. Це можна пояснити недостатніми навичками гігієни та віковими особливостями дитячого імунітету.
Причини захворювання Найчастіше (у 98% випадків) збудниками хвороби є карликові ціп’яки. Вони складаються з голівки, шийки і членистого тільця, з безліччю яєць всередині. Розмір гельмінтів від 1 до 5 см. При попаданні яєць в кишечник, вони стають личинками і кріпляться до ворсинок. Тут шкідники проходять стадію зростання з личинки в дорослу особину. Вони руйнують ворсинки, тим самим на слизовій оболонці кишечника утворюються запалення і навіть ерозії. Коли цистицеркоїди стають дорослими особинами (ціп»яками), вони починають відкладати яйця. Від тільця карликового ціп’яка можуть відділятися членики, при розриві яких виділяються яйця. Частина їх виводиться з організму з випорожненнями, частина залишається в кишечнику, де потім перетворюється в статевозрілих особин гельмінтів. Личинки карликового ціп’яка найчастіше потрапляють в організм людини з неохайності. Брудні руки, немиті овочі та фрукти, погано проварена їжа, нечисті предмети побуту, заковтування з частинками пилу або з водою.
Майже у третини інфікованих паразитування ніяк не проявляється. В інших випадках помічаються проблеми в роботі шлунково-кишкового тракту і нервової системи, погіршення загального стану організму. Продукти життєдіяльності, які залишають стрічкові черв’яки у людини в організмі, викликають алергічні реакції і інтоксикацію. Ступінь негативного впливу гіменолепідозу залежить від безлічі факторів: масивності ураження, наявності інших захворювань, рівня імунітету, віку зараженого.
Загальні симптоми: болі в животі (тупі, різні по інтенсивності, що не належать до прийому їжі); зниження апетиту або його відсутність; схуднення; нудота, блювота, рідкий (кашкоподібний, можливо, з домішками слизу або крові) стілець, підвищене слиновиділення, печія; алергічні реакції (шкірний висип, риніт, кропив’янка); неуважність, слабкість, підвищена стомлюваність; головні болі, неврастенія, дратівливість; хронічна анемія, блідість і сухість шкірних покривів, слизових тканин; ламкість нігтів, волосся; розвиток дисбактеріозу, гіповітамінозу. У важких випадках спостерігаються сильні болі в животі, судоми, блювота, запаморочення, непритомність, погіршення пам’яті. Іноді відзначаються порушення роботи печінки, шлунка. У дітей гіменолепідоз проходить в більш важкій формі: виникають судомні напади, виражена анемія, відбувається виснаження організму, гіповітаміноз. Для визначення наявності карликового ціп»яка проводиться аналіз. Для точного визначення результату здається 3 рази з проміжком в 5 днів, тому що виділення яєць у стрічкових черв’яків відбувається циклічно. Для збільшення ефективності виявлення паразитів у фекаліях, хворому призначають протигельмінтні препарати. Їх приймають у ніч перед здачею аналізів. Вони руйнують тіло ціп’яка, що сприяє виходу більшого числа яєць. Ці дослідження можна провести в аккредитованій мікробіологічній лабораторії Рогатинського відділу ІФ РВ ДУ «Івано- Франківський ОЦКПХ МОЗ». Контрольні аналізи випорожнень здаються через 15 днів, потім кожен місяць протягом півроку після лікувального курсу від гіменолепідозу. При необхідності терапія проводиться повторно
Препарати від гіменолепідозу, що призначаються лікарем, спрямовані на загибель черв’яків. Паразити не можуть закріпитися на стінках кишечника і харчуватися, тому припиняють свою життєдіяльність, виходять разом з калом з організму. Лікувальна терапія повинна бути циклічна, так як ціп’як, що живе в людині, проходить кілька форм розвитку.
Заходи профілактики: Батьки повинні з самого раннього віку стежити за дотриманням чистоти тіла дитини, прищеплювати гігієнічні навички (частіше мити руки, купатися, не гризти нігті, не брати пальці, іграшки, ручки в рот, міняти натільну і постільну білизну); Обов’язково проводити в приміщенні вологе прибирання, знезаражувати предмети побуту, іграшки, дверні ручки, туалети, нічні горщики. Своєчасно знищувати комах (тарганів, бліх, мух) і дрібних гризунів. При прийомі персоналу в дитячі установи обов’язкова здача аналізів і проходження обстеження для виявлення можливого зараження. Ці дослідження можна провести в аккредитованій мікробіологічній лабораторії Рогатинського відділу ІФ РВ ДУ «Івано- Франківський ОЦКПХ МОЗ».
При виявленні ціп»яка необхідно своєчасно приступити до лікування захворювання, щоб не стати джерелом інфекції для інших людей.
