Живий у металі та наших серцях: у Височанці відкрили пам’ятну стелу Мирославу Гбуру
2 травня у селі Височанка зібралися священники, представники влади Галицької міської територіальної громади, рідні, всі ті, хто знав, любив і поважав справжнього сина своєї землі. Рівно рік тому серце Мирослава Гбура зупинилося під Малинівкою, але сьогодні він повернувся додому – у металі, у спогадах, у вічній пам’яті громади.
Мирослав був людиною справи. Майстер телеапаратури за фахом, він знав, як лагодити складні механізми, але коли ворог прийшов руйнувати нашу країну, він пішов лагодити майбутнє України. Його шлях боротьби розпочався ще у 2014-му: Широкине, Рубіжне, Маріуполь… Коли у 2023 році війна знову покликала, він не вагався. Досвідчений, мужній, вірний присязі до останнього подиху.
4 травня 2025 року під час виконання бойового завдання на Запоріжжі життя стрільця-помічника гранатометника обірвала ворожа атака. Майже місяць невідомості, болісного очікування рідних і надії, яка згасла з офіційним підтвердженням…
Мирослав повернувся на вічний спочинок до рідної Височанки, де тепер спочиває поряд із батьком, молодшим братом та матір’ю, серце якої не витримало горя загибелі сина. І мати відлетіла у вічність за своїм синочком незабаром після похорону воїна Мирослава. Його подвиг відзначено нагородами: «За заслуги перед Прикарпаттям»; сьогодні під час відкриття пам’ятної стели сестрі воїна Мирослава Світлані Желяк вручено медаль «Лицар бойового чину». Але найвищою нагородою для нього була б вільна Україна, за яку він віддав усе.
Ця стела – не просто пам’ятник. Це нагадування кожному з нас про ціну нашого ранку. Це місце, рідні можуть відчути його присутність, а земляки – схилити голову вдячності.
Дякуємо тобі, воїне, за захист. Твій чин – безсмертний.
Вічна слава Герою Мирославу Гбуру!
Слава Україні!
