Федик Ярослав Ігорович

Федик Ярослав Ігорович

( 08.04.1988 - 09.07.2024 )

Федик Ярослав Ігорович народився 8 квітня  1988 року в м. Києві, проте від народження і до одруження проживав в м.Галич.

Навчався в Галицькій загальноосвітній школі І-ІІІст. №2, продовжив освіту в  Івано-Франківському професійному будівельному ліцеї, де освоїв  різні будівельні навички.

       Працював спочатку в м.Івано-Франківськ на будівництвах, потім - на ТОВ «Ярокс» в м.Галич. 

В 2009 році Ярослав одружився із дружиною Анею, разом виховували і ростили двоє дітей – Назара та Вікторію, проживав із сім’єю в с.Тустань.

Ярослав любив активний відпочинок – грати в теніс, більярд, шашки, а особливо – плавати, тому часто вільний час влітку проводив з сім’єю на річці.

Всі, хто знав Ярослава, говорять про нього тільки хороше. Він притягував до себе щирістю та відкритістю, бажанням допомогти кожному, тому мав дуже багато друзів. Людяність була в нього в кожному його вчинку. Про таких людей говорять людина від Бога, людина світлої душі і щедрого серця.

В січні 2023 року Ярослав був призваний у Збройні Сили України по мобілізації і відразу направлений проходити військову службу в саме пекло – на Запорізький напрямок, Гуляйполе Пологівського району. 24 січня 2023 року він склав військову присягу на вірність українському народу.

Під час війни Ярослав постійно був на передовій, виконував бойові завдання мужньо, сміливо йшов у бій, ніколи не відступав і утримував позиції, бо знав – від нього залежить життя побратимів. За свою відважність 27 червня 2024 року був нагороджений медаллю «Незламним героям російсько-української війни» «За оборону Гуляйполя».

Свій останній важкий бій солдат Ярослав Ігорович Федик, стрілець-помічник гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини А7127, прийняв 9 липня 2024 року біля н.п. Гуляйполе Пологівського району Запорізької області.  Він знав, що не може відступити – неподалік, 1,5 км від позиції, в м.Гуляйполе, його чекала вірна дружина, він знав за кого воює – вдома чекають діти, яких повинен захистити, він знав, за що віддає своє життя – за перемогу України у війні проти російського агресора.

Воїн з честю виконав свій громадянський обов’язок – до останнього подиху захищав свою родину, кожного з нас, рідний край, свою Батьківщину.

Щира вдячність батькам за виховання справжнього патріота та захисника України.

Пам'ять про Ярослава назавжди залишиться в серцях рідних, близьких і всіх, хто його знав.