Журавський Сергій Анатолійович

Журавський Сергій Анатолійович

( 18.03.1975 - 28.07.2023 )

Журавський Сергій Анатолійович народився 18 березня 1975 року в с.Антонівка Херсонської області в багатодітній сім'ї.

Навчався в Антонівській загальноосвітній школі І-ІІІ ст.

З дитинства Сергій був чуйним, добрим хлопцем, завжди готовий прийти на допомогу кожному.

Строкову військову службу проходив у військовій частині с.Десна Чернігівської області, на даний час відому як навчальний центр «Десна».

У 1998 році одружився із Тамарою, проживав в с.Придністров'я. Ростили і виховували разом трьох дітей - Сергія, Юлію та Андрійка.

Сергій був добрим та люблячим чоловіком, турботливим і лагідним батьком. Щоб сім'я мала достаток - багато працював, навіть далеко від рідного дому, який він сам збудував і облаштував. Чоловік все робив своїми руками: був і сантехніком, і маляром, і електриком, і будівельником. Вмів робити усе. Тому у будинку все нагадує про Сергія та його "золоті руки".

Відпочинок після важких робочих буднів знаходив у рибалці,  перебуваючи на природі, поблизу водойми. Рибалка - це хобі, яке було в Сергія впродовж всього життя.

У березні 2023 року Сергій пішов добровольцем до лав ЗСУ, прийнявши рішення захищати Україну заради майбутнього родини і своїх дітей.

 Спочатку проходив військові навчання на Яворівському полігоні на Львівщині, потім - Волинь, Чорнобиль, а згодом  був направлений на Запорізький напрямок. Зі слів побратимів, Сергій швидко вчився, був мужнім та відважним, був людиною слова, людиною міцності та незламності. Разом з побратимами утримував бойові позиції та нищив ворога. Товариші по службі знали його як добру, чуйну людину з великим серцем.

26 липня 2023 року діти не дочекалася дзвінка від батька. Згодом прийшло сповіщення, що Журавський Сергій Анатолійович, гранатометник механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А4699 зник безвісти 28 липня 2023 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області.

А потім рік мовчання, невідомості, смутку та надії на його повернення додому. Цілий рік родина надіялась і молилась за його повернення. І він повернувся .... але "на щиті".

На жаль, дива не сталося, в липні 2024 року рідні отримали сумну офіційну звістку про загибель нашого Героя. Під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, він потрапив під міноменний обстріл.

Тільки 19 липня 2024 року рідні, товариші, побратими та односельчани змогли попрощатися, віддати останню шану і поховати свого Герояна кладовищі в с. Придністров'я.