Право на таємницю про стан здоров'я
Основним законом, що регулює таємницю про стан здоров’я громадян є Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я».
У статті 39-1 даного закону сказано, що пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.
Крім пацієнта, право на отримання достовірної інформації про стан його здоров’я мають батьки (усиновлювачі), опікуни або піклувальники.
Цим же законом регулюється поняття лікарської таємниці - медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.
Однак, у ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» сказано, що підприємства, установи і організації зобов'язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Також, розголошення медичної інформації пацієнта регламентується «Етичним кодексом лікаря України» де у Розділі 3, п. 3.5, п.п. 3, де сказано, що медична інформація про пацієнта може бути розголошена:
- у разі письмової згоди самого пацієнта;
- у випадку мотивованої вимоги органів дізнання, слідства,
прокуратури і суду, санепідемслужби;
- якщо зберігання таємниці істотно загрожує здоров'ю і життю
пацієнта і/або/інших осіб (небезпечні інфекційні захворювання);
- у випадку залучення до лікування інших спеціалістів, для
яких ця інформація є професійно необхідною.
Беручи до уваги вищесказане, не варто забувати про те, що громадяни своїми діями чи бездіяльністю можуть зашкодити оточуючим, тому потрібно дотримуватись санітарно-гігієнічних норм, та введених владними органами указів і при поганому самопочутті варто звернутись до вашого сімейного лікаря.
