Гринчак Орест Ярославович
Гринчак Орест Ярославович народився 28.03.1995 року в с.Вікторів Галицького району Івано-Франківської області.
З 2001 – по 2010 навчався у Вікторівській загальноосвітній школі I –II ступенів. З 2010 по 2012 навчався у Івано-Франківському обласному ліцеї для обдарованих дітей із сільської місцевості. В 2012 - 2016 роках продовжив навчання у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за спеціальністю фізичне виховання та здобув кваліфікацію «бакалавр фізичного виховання», а також знайшов справжніх друзів.
Вирізнявся добротою, щирістю, справедливістю, веселою вдачею та прагненням до знань. Був талановитим, сильний духом, наполегливим і завжди готовим прийти на допомогу. Для друзів був надійною людиною, яка ніколи не залишала у скруті.
Важливе місце в житті Ореста посідав спорт. Він займався боксом, важкою атлетикою та пауерліфтингом. Займав перше місце у чемпіонаті області з боксу серед молоді. 1 місце у шостих літніх спортивних юнацьких іграх з боксу; 1 місце в міжнародному турнірі з боксу найсильніших юних боксерів України та зарубіжжя під патронатом міського голови м. Івано-Франківська Віктора Анушкевичуса. Працював менеджером з продажів та послуг з розробки сайтів.
Орест був людиною, яка не залишалася осторонь чужої біди. Ще до війни він долучився до волонтерства, допомогав людям і підтримував тих, хто цього потребував. Перед війною долучився до громадської організації «Будуємо Україну Разом», щоб творити зміни в країні через волонтерство.
Після початку повномасштабного вторгнення у Львові зустрічав та супроводжував людей, які втратили домівки або рятувалися від війни. Восени 2022 року став на захист України прагнучи протистояти російській агресії зі зброєю в руках.
З 5 грудня 2022 року Орест уже брав безпосередню участь у бойових діях у складі 25-ї окремої повітряно-десантної бригади. Служив навідником гранатометного відділення взводу вогневої підтримки та навідником парашутно-десантної роти. Воював на гарячих напрямках: Лиманському та Покровському. Зазнав поранень, але після реабілітації з мужністю повертався до служби. Навіть перебуваючи на фронті продовжував волонтерити та разом із рідними, друзями й небайдужими людьми допомагав збирати кошти на тепловізори, рації, дрони, FPV та засоби РЕБ для побратимів.
В жовтні 2024 року родина отримала сповіщення, що Орест зник безвісти. Для родини розпочалися дні невизначеності, болісного очікування, молитви та надії. І тільки в жовтні 2026 року батьки отримали страшну звістку: 16 жовтня 2024 року в ході бойових дій в районі населеного пункту Новогродівка Покровського району Донецької області навідник 4-го парашутно-десантного відділення 2-го парашутно-десантного вздводу 9-ї парашутно-десантної роти 3-го парашутно-десантного батальйону військової частини А 1126 старший солдат Гринчак Орест Ярославович загинув.
Йому було лише 29 років… Молодий, мужній, сповнений сил і життєвих планів Орест, ставши на захист рідної землі, свого народу, своєї родини та майбутнього України залишався вірним військовій присязі, побратимам і своєму обов’язку.
На полі бою він проявив мужність, стійкість та самовідданість, віддавши найдорожче — власне життя — заради свободи й незалежності України. Земний шлях Ореста завершився, але його подвиг назавжди залишиться частиною новітньої історії нашої держави. Його мужність і жертовність є свідченням великої ціни, яку українці платять за право жити у вільній, незалежній та суверенній країні.
Вічна пам’ять і вічна слава Герою!
