Корнберг Степан Любомирович
Корнберг Степан Любомирович народився 7 січня 1994 року в місті Бурштині.
Навчався у Бурштинському ліцеї № 3. Після закінчення 9 класу продовжив освіту в Бурштинському енергетичному фаховому коледжі, де здобув кваліфікацію інженера-електрика. Працював за здобутою спеціальністю на ПрАТ «Івано-Франківськцемент».
Степан будував своє життя, у 2021 році одружився, створював родину, мав плани та мрії на майбутнє.
Та війна внесла у його життя жорстокі корективи. У січні 2024 року Степан був призваний на військову службу за мобілізацією та став до лав 150-ї окремої механізованої бригади, в/ч А4935. Військову службу проходив на посаді гранатометника. Серед побратимів мав позивний «Німець». Степан проходив службу на Донецькому напрямку, у районі населеного пункту Торецьк Бахмутського району. Саме там, захищаючи Україну від російської агресії, він зник безвісти.
Два довгі роки рідні жили надією. Два роки чекали, вірили й молилися, що їхній Степан живий і обов’язково повернеться додому. Кожен день був очікуванням звістки, кожен телефонний дзвінок — надією, кожен стукіт у двері — сподіванням почути довгоочікувану звістку про повернення.
Та в серпні 2026 року біль, якого так боялася родина, став реальністю. Прийшла звістка про загибель Степана. Солдат Корнберг Степан Любомирович, гранатометник 3-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону, загинув 10 серпня 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Торецьк Бахмутського району. І лише 3 вересня 2026 року мати, рідні та земляки змогли схилити голови у скорботі й віддати останню шану своєму земляку, який після двох років невідомості повернувся додому «на щиті». Та разом із болем втрати назавжди залишиться пам’ять.
Пам’ять про молодого чоловіка, який любив життя, свою родину, працював, будував плани та мріяв про майбутнє. Пам’ять про воїна, який у найважчий для України час став на її захист, сумлінно виконував свій військовий обов’язок і віддав найдорожче — власне життя — заради України.
Степан назавжди залишиться у пам’яті тих, хто його знав, любив і чекав. Його ім’я житиме у спогадах рідних, у пам’яті побратимів та у вдячності громади.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Низький уклін Захиснику України.
