Андрієнко Сергій Володимирович

Андрієнко Сергій Володимирович народився 4 січня 1972 року.

Навчався у Галицькій середній школі. Був допитливим і наполегливим, завдяки чому згодом здобув аж три професійні освіти: електрика, столяра та слюсара. Він ніколи не боявся роботи, мав «золоті руки» й усе життя присвятив тому, щоб його родина ні в чому не мала потреби.

У 1995 році Сергій поєднав долю з дружиною Галиною. Разом вони збудували справжній міцний дім – Сергій звів його власними руками, вкладаючи душу в кожну цеглину. Господь благословив їхню сім'ю двома синами – Олександром та Іваном, які були головною гордістю батька.

Його мирне, сповнене планів життя розкололося 24 лютого 2022 року. Коли ворог підступно напав на Україну, Сергій не вагався ні хвилини. У перший же день повномасштабного вторгнення він пішов добровольцем до лав Збройних Сил України. Його військовий шлях розпочався з рідного Галича та Івано-Франківська, проліг через українсько-білоруський кордон і привів у саме пекло бойових дій – на передову під Вугледаром та Авдіївкою.

Солдат Сергій Андрієнко, позивний «Прапор», оператор 3-го відділення взводу протитанкових керованих ракет 52-го окремого стрілецького батальйону 63-ї окремої механізованої бригади роками віддано тримав щит над нашими головами, захищав кожен клаптик української землі. Війна не забрала його в бою, але підступна хвороба, спровокована роками важкої служби на передовій, виявилася безжальною. Його серце зупинилося 10 липня 2026 року, вдома. Він боровся до останнього подиху, як і на передовій.

Сергій Андрієнко нагороджений медаллю Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Івано-Франківської обласної ради «За заслуги перед Прикарпаттям», медаллю Івано-Франківської обласної ради «Лицар бойового чину» та медаллю «Ветеран війни-учасник бойових дій».